Menu

Олександр Бойченко про життя, політику, літературу та інше…

Posted · Add Comment

31 жовтня у новому приміщенні КУМФ, що на 145 Еванс в Торонто, відбувся досить незвичайний, а проте дуже приємний літературний вечір, в якому українська громада мала нагоду познайомитись з літератором з Чернівців Олександром Бойченком. Зустріч була організована програмою українських студій ім.Петра Яцика в Університеті Торонто, департаментом слов’янських мов і літератур Університету Торонто, спільно з Науковим Товариством ім.Шевченка та Канадсько-Українською Мистецькою Фундацією. Провадив вечором професор Торонтонського університету Тарас Кознарський.

Олександр Бойченко захистив дисертацію з літератури та в 1995 – 2008 роках викладав у Ченівецькому університеті. Однак, останніми роками займається незалежною літературною діяльністю, дописуючи до газет та журналів, публікуючи власні книжки та перекладаючи з іноземних мов, головно польської і російської. Як охарактеризувати жанр, в якому він працює? Це короткі есеї, міні-оповідання,побудовані на особистих спостереженнях, бувальщинах, спогадах, анекдотичних ситуаціях, замальовках з життя. Колись такі твори називалися фельєтонами, тепер – це авторські колонки в газеті, або ж блоґи в інтернеті.

Якби їх не називати, твори О.Бойченка відрізняються надзвичайно гострими та влучними спостереженнями життя сучасної України і, ширше, світу, тверезим, позбавленим рожевих окулярів та зайвого патріотичного пафосу поглядом на дійсність, і – що найбільш привабливе – справжнім здоровим гумором, якого нам так бракує сьогодні. Зізнаюся, я давно так не сміялася, коли слухала автора, що читав мініатюри з своєї книги “Аби книжка”. Книга була опублікована в 2012 році і зібрала газетні дописи Бойченка часів президентств Ющенка і Януковича. Ці лаконічні опуси є не лише надзвичайно дотепними кпинами з абсурдної української дійсності згаданої епохи та її одіозних героїв, починаючи від гарантів і включаючи шуфричів, ківалових, табачників та інших. Вони, водночас, змушують глибоко замислитись, а часом – вражають прогнозуванням сьогоднішніх подій. Так, наприклад, як вам початок оповідання “Бармен Льоша”: ‘З різних причин ні Європа, ні Туреччина, ні Крим нашій родині цього літа не світили. Залишалася Україна.’? Як згадав О.Бойченко, за цю фразу його тоді навіть відмовлялися друкувати. Або інший приклад, на цей раз з оповідання “А курці просо ”, яке ведеться від імені вигаданого персонажу – такої собі радикально настроєної молодої українки Віти Бревіс: ‘Так от, держава Україна нагадує мені дурнувате подружжя, в якому кожен має нормальні сексуальні стосунки на стороні і обох давно нудить від спільного ведення господарства… Галичина не дозволяє Донбасові злитися в любовному екстазі з Росією, Донбас не відпускає Галичину до коханого Євросоюзу. Не знаю, чи можна цей маразм назвати соборністю, але знаю, що в будь-якому разі нещасливе подружжя – це гірше, ніж двоє розлучених осіб, кожна з яких отримує шанс на здобуття нового життя і нової ідентичності’.

Переповідати твори талановитого письменника – справа марна, його треба читати. Мені вдалося придбати дві книжки Олександра Бойченка – вже згадану “Аби книжка” і іншу – збірку есеїв про письменників різних країн “Мої серед чужих”. Читання цих книжок принесло мені чимало втіхи. Отже, раджу всім – читайте Олександра Бойченка. Не пожалкуєте!

Даґмара Турчин-Дувірак,
пресовий референт НТШ.

31_10_2014_Oleksandr_Bojchenko-3

На світлині – Олександр Бойченко під час виступу. Автор світлин – Микола Сварник.