21 листопада концертова зала Пластової Домівки ім.Гуцуляків в Торонто, що на вул.Кінґсвей, була переповнена людьми: послухати доповідь українського історика з Польщі Богдана Гука виявилось дуже багато бажаючих. Причини – це і незвичайна назва доповіді, “Чи можлива постколоніальна інтерпретація історії України?”, а ще більше – сама особа доповідача, незалежного історика-дослідника, концепції якого є часто сміливими та контроверсійними, а висновки – несподіваними.
Мґр.Богдан Гук народився у північно-східній частині Польщі, куди депортували його батьків під час операції ”Вісла”.Захистив маґістерську працю у Варшавському університеті, був редактором журналів “Зустрічі”, “Сон і Думка”, “Інформатор Закерзоння”, та творцем інтернет-проєкту Apokryf Ruski. Головна ділянка праці мґр.Гука як історика-дослідника – збирання та публікація мемуарів і документів, що відносяться до українського антикомуністичного руху опору і долі українського населення у Польщі в 1944-1947 роках. Він є редактором п’яти україномовних томів серії “Закерзоння. Спогади вояків УПА” (1994-2005), “Книги пам’яті 1947” (1997) про Операцію “Вісла”( у співавторстві з М.Іваником), книги “Явожно. Спогади в’язнів польського концентраційного табору”(2009), фотоальбому “Чужинце, іди скажи Україні. Увічнення трагедії Закерзоння в 1944-1947 роках” (2001), збірки польською мовою“За те, що ти є українець… Спогади з років 1944-1947” (2012), та ін. У 2013 році у Перемишлі вийшла польською мовою книга Б.Гука “Україна. Польське серце тьми”, у якій автор розглядає історію польської римо-католицької церкви, Корони Королівства Польського та польського дворянства в Україні ХІV-XX cтоліть у світлі теорії постколоніалізму. З окремими концепціями цієї праці мґр.Гук і ознайомив слухачів у своїй доповіді 21 листопада в Торонто.
На початку мґр.Гук обгрунтував доцільність теорії постколоніалізму, яка дозволяє глибше дослідити стратегії влади, стратегії опору колоніалізмові та механізми залежності влади від власних підлеглих. А далі, доповідач запропонував власні постколоніальні прочитання кількох проблем з історії України. Мгр.Гук вибрав чотири такі проблеми, що пов’язані з українсько-польськими відносинами, та в яких підноситься ключове для теорії постколоніалізму питання авторепрезентації пригноблених – в даному випадку українців (русинів) в Речі Посполитій.
Отже, перша проблема: чи в ранньомодерний час давні українці мали можливість авторепрезентації та хто на Україні промовляв (своїм або не своїм голосом)? Як переконливо довів доповідач, після Люблінської унії 1569 року, коли вся Україна увійшла до складу Польського Королівства українська шляхта стає частиною польського колоніального апарату насильства над нешляхтою –селянами, міщанами, купцями. Шляхтичі-русини промовляли в XVI-XVIIст. як політичні поляки, від імені Речі Посполитої, а не Русі, нехтуючи фактом, що
Річ Посполита представляла не Русь, а польську колонію.
Проблема друга: Чому Михайло Грушевський, імітуючи голос українського народу, сам цього голосу не чув? Альфою і омегою своєї монументальної історичної розвідки “Історія України-Руси” М.Грушевський проголосив “український народ”, “масу народню”, “українську людність”: лише народ, заявляє він, є справжнім суб’єктом та творцем своєї історії. Однак, на думку Б.Гука, насправді на сторінках “Історії”Грушевського український народ є певним ідеальним уявленням, фікцією, а не реальністю. Вина в цьому не самого Грушевського, а його епохи: в той час в Європі ще не вміли писати про підпорядкованих, історію мали лише держави-переможці та їхні владні верстви. Однак, великою заслугою Грушевського, вважає Б.Гук, було те, що він уперше показав, що не все назване Польським Королівством є польською державою, і не всі її підлеглі можуть та прагнуть далі ними бути.
Третій сюжет доповіді мгр.Гука – Що і як укриває (приховує) Польське Королівство? – зосередився на механізмах приховування підпорядкованих. Найнаочніше такий механізм бачимо на заміні понять шляхом зміни назви та внаслідок цього маніпулювання людською свідомістю. Так, заміна Речі Посполитої на Польщу призвела до зміни багатонаціональної держави на етнічну країну самих поляків, де українсько-руська меншина сприймалася, як “інші”, гірші, ворожі, варвари, яких треба або цивілізувати, себто, полонізувати, або знищити як таких, що загрожують культурній, цивілізаційно вищій польській нації.
Саме колонізаційна місія стала головним аргументом для виправдання масових вбивств українців польською владою у ХХ стролітті – і про це говорив доповідач в останньому розділі свого виступу. У 1918 році орієнталізація українця в Польській державі була завершена, головно зусиллями польського римо-католицького костелу та польських інтелектуалів. Культурний механізм дозволу на вбивство лише чекав на спускання гачка, а ним стала практика другої світової війни.Оскільки жидівське питання майже повністю вирішили нацисти, основним ворогом в Польщі залишилися українці. Навіть після масового примусового переселення українців до Радянської України одразу ж по закінченні війни, в Польщі залишалося коло 700 тис. українців-селян. І саме проти них був спрямований нещадний удар. Масові вбивства українського населення в селах Павлокома, Верховини, Завадка Морохівська, Пискоровичі, Сагринь, Шиховичі, Гораєць, Люблінець Старий і Новий, врешті, Терка, де живцем в дерев’яній хаті було спалено 30 людей, – всі ці злочини були скоєні польськими військовими формуваннями, і за них і досі ніхто не відповів і не поніс кари. Найгірше те, підсумував на завершення мгр.Гук, що про злочини, вчинені польською владою супроти української меншини, продовжують мовчати і сьогодні як польські інтелектуальні еліти, так і провідники римо-католицького костелу. А ті, кому було вчинено кривду, мовчать, бо, як вказує теорія постколоніалізму, важко промовляти і бути почутим тим, хто є підпорядкований.
Доповідь історика Богдана Гука викликала безліч запитань та вилилась у палку дискусію. Головна ж думка, висловлена багатьма присутніми, це необхідність перекладу книги Гука “Україна.Польське серце тьми” англійською мовою. Саме це запевнить, що голос тих, яким було завдано непоправної історичної кривди, буде нарешті почутий у світі.
Доповідь мґр.Б.Гука була організована Науковим Товариством ім.Т.Шевченка в Канаді та Об’єднанням Лемків Канади, а його приїзд та перебування в Торонто спонсоровано Кредитовою Спілкою “Будучність”, Об’єднанням Українців “Закерзоння”, а також рядом інших фірм та приватними особами.Представляв гостя і провадив вечором мґр.Євген Ладна.
Дагмара Турчин-Дувірак, пресовий референт НТШ.
На світлині – Богдан Гук спілкується з слухачами під час доповіді. На іншій світлині – учасники та організатори вечора (зліва направо): Є.Ладна, Д.Даревич, Б.Гук, Р.Колос, А.Ротко, Б.Дуда. Автор світлин Андрій Ротко.